«Актуальні проблеми соціального виховання в теорії та історії педагогіки»

_DSC7553.2

 

Керівник наукової школи

Коляда Наталія Миколаївна

доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри соціальної педагогіки та соціальної роботи

 

Діяльність наукової школи. Наукову школу «Актуальні проблеми соціального виховання в теорії та історії педагогіки» засновано у 2015 році (відповідно до рішення вченої ради університету, протокол № 4 від 24.11.15).

Основні завдання та напрями досліджень членів наукової школи реалізуються в межах діяльності Науково-дослідної лабораторії «Педагогічне краєзнавство Черкащини». Основна мета діяльності лабораторії – широке залучення професорсько-викладацького складу, докторантів, аспірантів, студентів до вивчення історії педагогіки України.
У науково-дослідній лабораторії працюють викладачі та студенти усіх структурних підрозділів університету. Поряд з фаховою підготовкою майбутні вчителі отримують поглиблену краєзнавчу підготовку; засвоюють необхідний обсяг знань не тільки загального, але й регіонального педагогічного краєзнавства; набувають методичних умінь і навичок проведення науково-пошукової та краєзнавчої роботи у школі, усвідомлюють її значення у вихованні учнів. Науково-дослідна лабораторія «Педагогічне краєзнавство Черкащини» є структурним підрозділом Науково-дослідного центру педагогічного краєзнавства подвійного підпорядкування НАПН та МОН України.

Члени наукової школи «Актуальні проблеми соціального виховання в теорії та історії педагогіки» також є розробниками наукових тем кафедри соціальної педагогіки та соціальної роботи: «Актуальні проблеми соціально-педагогічної теорії та практики (реєстраційний номер 0111 U 00 75 47)»; «Актуальні проблеми історико-педагогічного знання (реєстраційний номер 0111 U 00 91 98 )».

З-поміж основних напрямів спільної діяльності з науковими установами України – видання заснованого у 2004 році передплатного фахового видання «Історико-педагогічний альманах» (співзасновники – УДПУ імені Павла Тичини та Інститут педагогіки НАПН України); співпраця з відділом історії педагогіки Інституту педагогіки НАПН України шляхом проведення наукових заходів, підготовки наукових видань тощо.

З напряму діяльності наукової школи в УДПУ імені Павла Тичини здійснюється підготовка кандидатів та докторів наук зі спеціальностей 13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки; 13.00.05 – соціальна педагогіка.

Актуальність проблематики. Процеси розбудови української держави спричинили кардинальні зміни у політичному, соціально-економічному та культурному житті суспільства. Зміни торкнулися і дитячих організацій та об’єднань – структур дитячого руху як об’єкта і суб’єкта суспільних перетворень: на зміну політичним цілям прийшли моральні орієнтири; масовість перестала бути обов’язковою; простір діяльності організацій розширився за межі освітніх установ; на зміну єдиній піонерській організації прийшли різні за напрямами діяльності, цілями, структурою, матеріальною базою, історією та традиціями дитячі організації як соціальні інститути позаформального виховання, що знаходять своє місце у соціально-політичній системі суспільства (проект Концепції дитячого руху в Україні, 2006 р.).

У нових соціокультурних умовах спостерігається зацікавленість в організації громадського життя дітей – спільноти дієвої, творчої, перспективної, яка виявляє свою соціальну активність через дитячий рух. Право дітей на об’єднання зі своїми ровесниками закріплено Конституцією України, Конвенцією ООН про права дитини, Національною програмою виховання дітей та учнівської молоді в Україні (2004), Законом України «Про молодіжні та дитячі громадські організації» (1998 р., зі змінами), Указом Президента України «Про заходи щодо сприяння розвитку пластового (скаутського) руху в Україні» (2008), Державною цільовою соціальною програмою «Молодь України» на 2009–2015 роки (2009), іншими нормативними документами.

Істинне новаторство у будь-якій справі, особливо у такій складній, як виховання, можливе лише на міцному науковому фундаменті, за умови критичного використання досвіду минулого, ознайомлення з яким убезпечує від зайвих захоплень та помилок, від відкриття давно відкритого, натомість забезпечує його прогностичність.

До кола наукових інтересів членів наукової школи входять дослідження історико-педагогічної та соціально-педагогічної проблематики. Зокрема, велике наукове і практичне значення мають роботи щодо розвитку дитячого руху в Україні, соціального виховання підростаючого покоління.

Питання про наявність чи відсутність традицій дитячого руху в Україні є питанням про його статус як суб’єкта історичного творення. Як і будь-яке соціальне явище, у своєму розвитку він зазнавав трансформацій, переживав часи піднесення і занепаду. У контексті зазначеного набуває актуальності вивчення й аналіз розвитку дитячого руху в Україні від початку ХХ ст. до середини 30-х років ХХ ст.  як нового засобу цільового соціального виховання підростаючого покоління, різнопланового соціально-педагогічного явища, основними ознаками якого були самодіяльність, певною мірою самоорганізованість і громадськість.

На різних історичних етапах розвитку суспільства дитячий рух як особливий соціокультурний феномен накопичив унікальний досвід виховної діяльності дитячих громадських структур, відомості про який зберігають архівні документи, програми, історико-педагогічні дослідження, навчальні посібники, методична література та інші джерела. Історіографічний аналіз проблеми розвитку дитячого руху дав змогу виділити пріоритетні напрями досліджень окремих її аспектів у різних наукових галузях: історії, соціології, психології, педагогіці.

Методологічну основу досліджень членів наукової школи складає сукупність підходів: системно-хронологічний підхід, що дав змогу розглядати дитячий рух як системне соціально-педагогічне явище, цілісне багаторівневе утворення у єдності взаємозалежних складників на всіх етапах його розвитку; детерміністськuй підхід, завдяки якому розвиток дитячого руху трактується як поле реалізації психофізіологічних особливостей розвитку дитини, що передбачають у підлітковому та юнацькому віці домінування групових форм діяльності, існування різних об’єднань дітей як невід’ємної умови їх соціалізації тощо; синергетичний підхід застосовано для дослідження дитячого руху як багатовимірного системного утворення відкритого типу, провідним принципом життєдіяльності якого є самоорганізація, що здійснюється на засадах постійної й активної взаємодії із зовнішнім середовищем; формаційний підхід дав можливість визначити чинники, що зумовлювали ґенезу дитячого руху (соціально-економічні, політичні та ін.), їх вплив на соціально-педагогічні засади діяльності різних об’єднань; парадигмальний підхід дав можливість простежити розвиток дитячого руху через сукупність світоглядних ідей, теоретико-методологічних підходів, нової стратегії освіти і виховання, концептуально полярних точок зору, що відображали погляди на перспективи розвитку дитячого руху в контексті різних підходів і думок педагогів, громадських діячів; аксіологічний підхід сприяв виокремленню соціально-педагогічних засад розвитку дитячого руху на різних етапах на основі виявлення специфічних природовідповідних та соціальних цінностей дитячого самодіяльного співтовариства, що являє собою особливий простір самовираження дитини в емоційно-комфортній, особистісно значущій і привабливій діяльності; порівняльний підхід дав змогу виявити позитивні й негативні тенденції та обґрунтувати періодизацію розвитку дитячого руху в означений період, розкрити соціально-педагогічні засади розвитку досліджуваного явища на кожному з виокремлених етапів.

Означені підходи ґрунтуються на сукупності методологічних принципів: системності, історизму, об’єктивності, активності, поєднання логічного та історичного, аналогії, протиріччя, типологізації.

Теоретична основа досліджень членів наукової школи: концептуальні положення методології сучасної історико-педагогічної науки (Л. Березівська, А. Бойко, М. Богуславський, Л. Ваховський, Л. Вовк, Н. Гупан, Н. Дем’яненко, О. Джуринський, Н. Дічек, Е. Днєпров, М. Євтух, Т. Завгородня, І. Зайченко, С. Золотухіна, Я. Кодлюк, В. Краєвський, В. Курило, В. Майборода, Н. Ничкало, Н. Побірченко, О. Сухомлинська, М. Ярмаченко та ін.); теоретичні розробки в галузі методології та історії соціальної педагогіки (О. Безпалько, В. Бочарова, В. Докучаєва, І. Звєрєва, А. Капська, Л. Коваль, Т. Куликова, М. Кульпетдінова, Г. Лактіонова, Л. Міщик, А. Мудрик, С. Омельченко, В. Оржеховська, А. Рижанова, І. Рогальська-Яблонська, С. Савченко, Н. Сейко, Л. Штефан та ін.); загальнонаукові положення соціально-педагогічної теорії та історії дитячого руху (Л. Алієва, М. Басов, М. Богуславський, А. Кирпичник, О. Кравченко, Р. Литвак, Е. Мальцева, В. Окаринський, Р. Охрімчук, Ж. Петрочко, Ю. Поліщук, І. Руденко, О. Сорочинська, О. Титова, Т. Трухачова, С. Харченко та ін.).

Завдання наукової школи:

  • проведення теоретичних та експериментальних досліджень з актуальних проблем соціального виховання;
  • розробка навчальних програм, посібників, підручників із соціальної педагогіки, історії педагогіки, теорії та історії соціального виховання;
  • забезпечення підвищення якості підготовки майбутніх учителів та вдосконалення наукової кваліфікації професорсько-викладацького складу університету;
  • залучення до наукової діяльності за напрямом школи студентів, магістрантів, аспірантів, докторантів, учителів;
  • організація наукових досліджень у контакті з іншими ВНЗ, науковими закладами Національної академії педагогічних наук України та інших держав шляхом координації тематики наукових робіт, організації спільних наукових досліджень, проведення конференцій, нарад тощо.

Напрями досліджень наукової школи:

  • Розвиток вітчизняної освіти і педагогічної науки.
  • Теорія і практика соціального виховання.
  • Проблеми педагогічного краєзнавства: структура, функції, принципи та джерела.
  • Регіональний принцип у висвітленні проблем соціального виховання в теорії та історії педагогіки
  • Персоналія як тема соціально-педагогічних та історико-педагогічних досліджень.
  • Розвиток педагогічної освіти, підготовки та перепідготовки вчителя в Україні.
  • Педагогічно-просвітницька діяльність громадських організацій України
  • Розвиток дитячого руху як соціально-педагогічного феномену
  • Зарубіжна педагогіка і освіта: історія і сучасність.

Члени наукової школи та їх дослідження: Перфільєва М.В. «Соціальне виховання дітей та молоді з обмеженими можливостями у Польщі», Гребінь Л.О. «Організаційно-педагогічні засади діяльності дитячого будинку в системі освіти України (20-ті – середина 30-х рр.
ХХ ст.)», Дука Т.М. «Історико-краєзнавча діяльність піонерської організації України (60-ті роки ХХ ст.)», Левченко Н.В. «Підготовка організаторів дитячого руху в Україні (20 – 30-ті роки ХХ століття)», Карпич І.О. «Проблеми дитячого руху в педагогічній періодиці України
(20 – початок 30-х рр. ХХ століття)», Коміренко Ю.А. «Розвиток системи виховання в кадетських корпусах України в середині ХІХ – на початку ХХ століття», Русакова Л.І. «Розвиток художньої освіти в Україні (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.)», Павленко О.В. «Педагогічні умови розвитку педагогічної культури майбутніх учителів музики у процесі професійної підготовки», Панченко Є.А. «Формування лідерських якостей дітей та молоді шкільного віку в системі неформальної освіти у США», Алєксєєнко А.В. «Організаційно-педагогічні засади організації фізкультурно-спортивної роботи в літніх оздоровчих закладах
(60-70 роки XX століття)», Моргай Л.А. «Педагогічна та науково-просвітницька діяльність Никифора Яковича Григоріїва
(1883 – 1953 рр.)»,

Основні досягнення наукової школи. Керівник наукової школи «Актуальні проблеми соціального виховання в теорії та історії педагогіки» Н. М. Коляда – завідувач науково-дослідної лабораторії «Педагогічне краєзнавство Черкащини», член Науково-дослідного центру педагогічного краєзнавства подвійного підпорядкування МОН України та НАПН України при Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини; керівник держбюджетних тем «Розвиток дитячого руху в Центральній Україні» (2010-2013 рр.), «Педагогічно-просвітницька діяльність громадських організацій України (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.)» (2005 р.), що виконувалися в Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини; член редакційної колегії фахового видання «Історико-педагогічний альманах».

Упродовж 2005 – 2010 років Наталія Миколаївна була учасником реалізації соціальної міжнародної ґрунтової програми «Родина для дитини»; учасник грантового дослідження «Стандарти діяльності загальноосвітнього навчального закладу» (в межах міжнародного проекту «Рівний доступ до якісної освіти в Україні»).

Коляда Н.М. – член Всеукраїнської асоціації імені В.О. Сухомлинського, Всеукраїнської асоціації істориків педагогіки, Асоціації істориків педагогіки Великобританії (History of Education Society UK, HES). З вересня 2014 року – член Міжвідомчої ради з координації наукових досліджень з педагогічних та психологічних наук НАПН України (секція: 13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки; 13.00.05 – соціальна педагогіка; 13.00.07 – теорія і методика виховання). З вересня 2010 року по травень 2014 року – вчений секретар спеціалізованої вченої ради К 74.053.01 по захисту дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук в Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини зі спеціальностей: 13.00.04 – теорія і методика професійної освіти; 13.00.07 – теорія і методика виховання. Із травня 2014 року – вчений секретар спеціалізованої вченої ради Д 74.053.01 по захисту дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук в Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини зі спеціальностей: 13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки; 13.00.04 – теорія і методика професійної освіти.

Коляда Н.М. є автором більше 150 друкованих праць, з них 1 підручник у співавторстві («Педагогічне краєзнавство»), затверджений МОН України, та 2 навчальних посібники, рекомендовані МОН України («Розвиток недільних шкіл в Україні (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.)», «Соціальна молодіжна політика»). Основні праці: книга у співавторстві «Українки в історії» (американсько-український проект, 2004 р.); навчальні посібники «Технології соціально-педагогічної діяльності» (2009), «Хрестоматія педагогічного краєзнавства Черкащини» (у співавторстві, 2012); бібліографічний покажчик «Проблеми соціального виховання на сторінках журналу «Дитячий рух» (1925–1934)» (2012); монографія «Розвиток дитячого руху в Україні (початок ХХ ст. – середина 30-х років ХХ ст.)» (2012); збірник «Розвиток дитячого руху в Україні: документи та матеріали (початок
ХХ ст. – середина 30-х років ХХ ст.)» (2013) та ін.

Громадське визнання досягнень представників школи. За наукові здобутки, сумлінну працю й участь у громадсько-культурному житті університету Н. М. Коляда нагороджена нагрудними знаками «Відмінник освіти України» (2006), «А. С. Макаренко» (2012), Почесною грамотою МОН України (2009), Почесною грамотою Головного управління освіти і науки Черкаської облдержадміністрації (2010). Упродовж 2008 – 2010 рр. була стипендіатом Кабінету Міністрів України для молодих учених. Лауреат обласної премії ім. О. А. Захаренка (2013).

Співпраця з ВНЗ, науковими установами, загальноосвітніми навчальними закладами. Інтеграція освіти і науки – необхідна умова інноваційного розвитку будь-якої країни. У контексті означеного набуває актуальності та життєвої необхідності інтеграція освіти і науки в умовах вищої педагогічної школи, співпраця ВНЗ з науковими установами НАН України.

Співпраця наукової школи «Актуальні проблеми соціального виховання в теорії та історії педагогіки» з науковими установами здійснюється відповідно до основних напрямів діяльності Науково-дослідної лабораторії «Педагогічне краєзнавство Черкащини» та Науково-дослідного центру педагогічного краєзнавства подвійного підпорядкування Національній академії педагогічних наук України та Міністерству освіти і науки України.

Результатом співпраці членів наукової школи «Актуальні проблеми соціального виховання в теорії та історії педагогіки» з науковими установами НАПН України є написанні наукових праць та навчальних посібників.
З-поміж останніх результатів: хронологічно-тематичний покажчик «Українська історико-педагогічна наука у дзеркалі тематики дисертаційних досліджень (1995–2014)» (2014, автор проекту і науковий редактор – О. В. Сухомлинська, дійсний член НАПН України, д. пед. н., проф., академік-секретар Відділення загальної педагогіки та філософії освіти НАПН України), наукове видання «Періодичні видання України 20-х – початку 30-х років ХХ століття як засіб популяризації теорії та практики дитячого руху» (2015, уклад. І. О. Карпич), колективна монографія «Педагогічно-просвітницька діяльність громадських організацій України (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.)» (2015, авторський колектив: І. В. Албул, О. О. Гоменюк, О. Д. Балдинюк та ін.).

Співробітництво із зарубіжними навчальними закладами, науковими установами. Члени наукової школи входять до Міжнародної Асоціації шкіл соціальної роботи (International Association of Schools of Social Work, IFSW) та   Товариства істориків освіти Великої Британії (History of Education Society UK, HES).

Виконання НДР, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету.

Основні завдання та наукові напрями досліджень реалізуються шляхом розробки низки держбюджетних тем, що виконувалися і виконуються в Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини: «Розвиток дитячого руху в Центральній Україні (друга половина ХІХХХ ст. (20102012 рр.), «Педагогічно-просвітницька діяльність громадських організацій України (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.)» (20122015 рр.).

Членами наукової школи опубліковано 8 монографій, 20 навчальних посібників, понад 200 наукових статей. Під керівництвом Н.М. Коляди підготовлено 5 кандидатів наук, 10 осіб працюють над дисертаційними дослідженнями у якості аспірантів та здобувачів наукового ступеня.